Ваеліну Аль-Сорна було лише десять років, коли батько залишив його біля залізних воріт Шостого Ордена, лицарі якого присвятили себе битвам. Відтоді Ваелін вестиме суворе й важке життя послушника, гартуючи себе тренуваннями та стриманістю. У нього більше немає іншої сім’ї, окрім Воїнів Віри. Ваеліну краще забути, що колись його батько був володарем битв у короля Януса — правителя Об’єднаного Королівства. Але лють Ваеліна не має меж. Він не може пробачити батькові, що той позбавив його того, що належало за народженням, і кинув до порогу Шостого Ордена, як якийсь підкидьок. Та юний Воїн Віри свято шанує пам’ять своєї матері, попри що б в Ордені не говорили про неї. Ваелін іще не здогадується, що настане час, коли він почне розуміти свого батька: одна-єдина істинаатьать усе інше; настане майбутнє, коли зміниться не лише Об’єднане Королівство, а й увесь світ.