Час тебе не пожалував, Миронова.
“Та йди ти, Кузнєцов! І глянь у дзеркало. У тебе пузо відбивається в лисині.”
“Така сама злюка. Чоловіка нема?”
У саму точку. Чоловік пішов до молодої, нового залицяльника—зайняв гроші й зник.
“Так, я невдаха.”
І взагалі я не збиралася на цю зустріч однокласників! Просто проходила повз. За законом підлості — у старих джинсах, з немитою головою й з усіма своїми зайвими кілограмами.
А тут він — Моя перша любов. Той, через кого вся моя життя пішло шкереберть. Хто мучив мене всі шкільні роки. І кого я досі так гаряче ненавиджу, що серце пропускає удари.