The Sad Detective

V. P. Astafyev’s works (1924—2001) are filled with тревогой за долю рідної країни, яка переживає період «усьляких перетворень і великих будівництв, що спотворили лик святої Русі, перетворили її на похмуре лице, вкрите паршою всіляких відходів, блювотиною брудної плісняви та отруйними лишаями»—та за людину, яка втрачає людське обличчя, совість і гідність. Автор закликає зупинитися, глянути на власне обличчя: куди приведе цей шлях? Хіба не геть від самого себе? А щастя ж — у чесності й вірності своїм принципам, у простих людських радощах, у вмінні любити.