Опік

Ярослава — дев’ятнадцятирічна студентка, якій у шістнадцять було все. Піклування батьків, гроші й перше кохання, яке вона зустріла в московському метро. Звичайний хлопець Сашка був трохи старший за неї; вони домовилися лише невинно зустрічатися й розмовляти. Разом чекати її вісімнадцятиріччя.

За місяць знайомства він приїхав на перше побачення в її елітне селище й побачив, що будинок Слави горить. Хлопець витяг дівчину з пожежі, але після цього зник у невідомому напрямку — так само, як зникло все попереднє життя Ярослави. Їй лишилися лише спогади й опік на правій руці — руку, яку вона простягнула йому на зустріч під час пожежі.

Минуло три роки. Ярослава виросла, змінила зовнішність і втратила будь-який інтерес до життя. Зараз вона студентка, підробляє фотографом. Одного спекотного серпневого дня їй дзвонить телефон. Славу запрошують попрацювати фотографом на одному багатому весіллі…