Під поверхнею Забутих Королівств, під товщею багатомильйонів нечуйного каменю лежить Підзем’я. Країна, яку не освітлює жодна зоря, і де Сонце не гріє своїми променями. Світла тут мешканцям не потрібно.
А все, що можуть розрізнити очі заблуканого мандрівника за допомогою смолоскипа, — це його смерть, віддзеркалена в відблиску металу або в чиїхось іклах, що усміхаються… Підзем’я — володіння темряви, тиші й смерті…
І одними з таких володінь є осередки життя — міста, що не поступаються своїм наземним «побратимам» величчю, красою та розмірами. І за однією з безлічі поворотів тунелю мандрівник може натрапити на таке місто…
Ласкаво просимо до нашого осередку життя! Ласкаво просимо в Менцоберанзань, мандрівнику! І не дивися на мене такими очима — мій кинджал застряг між твоїми ребрами. Тобі попереджали: усе, що ти знайдеш тут, це смерть. А останнє, що ти побачиш, буде прекрасна усмішка дроу! А тепер настає час темряви й тиші… В ім’я Ллос, Павучої королеви!