Конверт був найзвичніший, блідо-блакитний. Її ім’я було надруковане друкованими літерами. Зворотної адреси не було, тож лист здавався голим. Юлія повернула конверт у руках, надірвала, витягла аркуш, складений удчетверо, розгорнула. «За гроші, залишені покійником, можна купити багато корисних речей, у тому числі й молодого коханця». Чорні друковані літери, такі самі, як на конверті. Юлія сіла в крісло прямо в передпокої, глибоко вдихнула, намагаючись вгамувати серце, що шалено калатало. Їй із труднощами вдалося навчитися жити без Женьки, а тепер хтось звинувачує її в убивстві чоловіка? Але з Алексом у нас усе по-іншому… Чому ж після їхнього медового місяця в Мексиці їй так погано? Усе через укус екзотичного жука чи… хтось хоче відправити її слідом за першим чоловіком?