Юність — це брехня. Суцільне зло.
Ті з вас, хто радіє юності, лише обманюють себе й усіх навколо. Ви дивитеся на все крізь рожеві окуляри. І навіть здійснивши смертельну помилку, ви вважаєте її лише доказом того, що ви молоді.
Наведу приклад. Влипнувши в злочин на кшталт крадіжки в магазині або громадські безлади, такі люди називають це «юнацькою необережністю». Провалившись на іспиті, вони заявляють, що школа — це не просто місце для навчання. Прикриваючись «юністю», вони плюють на мораль і норми поведінки.
Необережність, провини, таємниці, брехня і навіть власні провали для них — лише прояви юності. На своєму порочному шляху вони вважають свої провали природним доказом юності, а провали інших — лише провали і нічого більше.
Якщо провали — це прояв юності, чи не слід вважати, що нездатність заводити друзів — це теж ознака юності? Але, звісно ж, вони так не вважають.
Єрунда. Усе це всього лише результат їхнього опортунізму. А значить — ганьба. Тих, хто повний брехні, таємниць і обману, слід презирити.
Вони — зло.
Інакше кажучи, як би іронічно це не звучало, істинно доброчесні ті, хто не радіє своїй юності.
І хай усі популярні здохнуть.