Після того як майже вигнали ворога з радянської землі (на півночі під контролем окупантів лишається лише частина Балтії та половина Білорусі), Ставка Верховного Головнокомандування приступає до операції з вторгнення на Балкани. Усе починається комбінованим ударом, що включає лобовий прорив фронту вздовж Пруту і стратегічний десант у Болгарію — із одночасним переведенням цієї країни на бік другої антигітлерівської коаліції.
Як і в попередні історичні моменти, на вістрі ударів — частини російського експедиційного корпусу. Гусениці танків XXI століття топчуть румунську землю, і немає сили, здатної зупинити їхній натиск. Провадячи одну ротацію особового складу за іншою, російське командування прагне максимально збільшити кількість офіцерів і контрактників, які мають реальний бойовий досвід.
Шок і страх від такої спритності охоплюють і сусідні країни, і далеку Велику Британію. Росіяни йдуть — вони вже на Балканах, і взагалі невідомо, де зупиниться цей сталевий російсько-більшовицький потоп, який прагне, як і за часів Чингізхана, до Останнього моря.
Але все ж ключові події мають відбутися не на полях битв Великої Вітчизняної війни, а в XXI столітті, на сході Європи. Після того як здійсниться все наперед визначене, світ незворотно зміниться й уже ніколи не буде колишнім.