«Досить! Відпусти мене! Я більше не хочу бути її заміною!» — «Ти моя дружина…» — «Дружина?! Тоді заяви на мене свої права!» — «Обережніше зі своїми бажаннями, дівчинко». — «Я не винна, що вона померла! Не винна, що схожа на неї! Мені вистачить», — мій голос зривається на крик. — «Якщо ти не можеш задовольнити свою дружину, я знайду того, хто зробить це для мене з задоволенням…» Я скімлю, коли його п’ятірня стискає мою шию. — «Не смій більше шантажувати мене цим», — загрозливо вимовляє він, наближаючись до мого обличчя. — «Запам’ятай: ти належиш мені… Езіо Торрічеллі. Глава мафії й мій чоловік. Не дивіться на його привабливу усмішку — під нею ховається справжній монстр, який розіб’є моє серце. Але я не врахувала одного: він не відпустить мене й знайде, де б я від нього не ховалася…
ХЕ Містить нецензурну лайку.