Друга книга роману «Океанський патруль» — «Вітер з океану» — присвячена наступу радянських військ у Заполяр’ї в 1944 році, діям торпедних катерів із забезпечення десантних операцій.
Цей двотомник — перша велика робота відомого радянського письменника В. С. Пікуля, написана в 1951–53 рр. Писав він її на основі власних вражень від війни на Півночі, у якій брав участь як юнга Північного флоту. Це справжня епопея, що охоплює, начебто, не дуже тривалий, але дуже насичений період — від осені 1943 року до розгрому німецького угруповання на Крайній Півночі та звільнення частини Норвегії радянськими військами восени 1944 року. Дія розгортається і на суші, і на морі, і на радянському фронті, і у Фінляндії. Головний колективний герой — екіпаж сторожового корабля «Аскольд», капітан корабля Рябінін, його сім’я, старший помічник Пеклеванний, лікарка Варя Кітежева, матроси корабля, бійці морської піхоти. Сам автор вважав книгу невдалою. Особисто я прочитав її даволі давно, і відтоді вона стала однією з моїх улюблених книг про війну й про Північ. Не все в ній рівнозначне: є певні натяжки, але сюжет хороший, дія розвивається динамічно, герої цікаві й привабливі. Читається книга легко, і ряд епізодів западає в пам’ять: зокрема розповідь про загибель «Аскольда» від німецької акустичної торпеди, епізод із абордажем німецького торпедного катера радянськими моряками, опис пригод розвідника Ніконова в тилу німців, де він став командиром інтернаціонального партизанського загону, дії судна-пастки капітана Рябініна у боротьбі з німецькими підводними човнами, виступ фінів проти своїх колишніх союзників — і багато іншого.