Кресало

Йшов солдат дорогою: раз-два! раз-два! — ранець за спиною, шабля збоку. Він відвоював своє, а тепер тримав шлях додому. Раптом назустріч йому стара відьма — страховисько страховиськом: нижня губа мало не аж до грудей висить.

— Добрий вечір, служивий! — мовила вона. — Дивись, яка ж в тебе славна шабля й ранець який великий! Словом, молодець солдат! Ну зараз у тебе буде грошей скільки завгодно.

— Дякую, стара карго! — відповідав солдат.

— Бачиш оте старе дерево? — продовжувала відьма й показала на дерево, що стояло поруч із дорогою…