«Немає спасіння без руйнування, немає надії по цей бік смерті», — так говорить пророцтво про Дракона.
Відтоді, як більшість айїльських ватажків визнали Ранда ал’Тора Драконом, що відродився, або Тем-Ким-Прийшов-Із-Світанком, на країну починають накочуватися нові й нові біди.
У Білій Башті — розкол. Елайда, яка очолила Трон Амерлін, наводить свої порядки, і багато Айз Седай залишили баштову оселю.
Клан Шайдо, що не визнав Ранда, покинув свої пустельні землі й, здолавши Стіни Дракона, рушив походом на Кайр’єн. Щоб не допустити насильства й грабунку країни, Ранд вирушає в погоню. У жорстокій битві під стінами Кайр’єн гинуть найкращі з найкращих, але Дракону, що відродився, ще не зрозуміло, що найстрашніша, найгіркіша з утрат чекає на нього попереду…