Одна ніч з жінкою, яка мене кохала

Автор описує прощальну ніч із жінкою, з якою його пов’язують спогади про минуле. Незважаючи на те, що вона не допускає його до поцілунків у губи й не дозволяє інтимної близькості, вона все одно залишається до нього доброю й ніжною, дозволяючи обійми та поцілунки, але вже не такі, як раніше.

Чоловік віддається роздумам про пережиті ними моменти радості й болю, про помилки та уроки, які вони принесли. Він порівнює зародження їхніх почуттів із квітучим деревом, а їхнє згасання — із болісною байдужістю, яку він намагався від неї приховати. Спогади про зраду теж займають його думки.

В’ячеслав Прах у своїй новій повісті щиро й емоційно досліджує радощі, смуток і складнощі, що виникають у стосунках між близькими людьми.