Громадська думка і натовп

НЕЗАКОННЕ ВЖИВАННЯ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН ТА ЇХ АНАЛОГІВ ЗАВДАЄ ШКОДИ ЗДОРОВ’Ю. ЇХ НЕЗАКОННИЙ ОБІГ ЗАБОРОНЕНО Й ПРИЗВОДИТЬ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ, ПЕРЕДБАЧЕНОЇ ЗАКОНОДАВСТВОМ

Це фундаментальна праця, яка заклала основи сучасної соціології. Тард проводить тонку межу між примітивною юрбою та керованою ЗМІ «публікою», показуючи, як формується громадська думка і чому в епоху масової комунікації маніпулювати свідомістю мільйонів стало простіше, ніж будь-коли. Написана у XIX столітті, книга залишається вражаюче точним діагнозом інформаційної реальності XXI століття.

Жан-Габріель Тард (1843–1904) — видатний французький кримінолог, психолог і філософ, член Академії моральних і політичних наук, але перш за все — один із учених, що стояли біля витоків створення наукової соціології. Він розробив свою унікальну «суб’єктивно-психологічну» теорію ще в 1870-х роках і витратив на її розвиток та шліфування цілих 20 років. Його внесок у соціологію важко переоцінити: зокрема Тард вважається творцем двох напрямів сучасної соціології — теорії масової культури та аналізу громадської думки.

«Громадська думка і юрба» — книга, яку Тард уперше опублікував ще в 1892 році, але вона не втратила актуальності й нині — одне з засадничих творів теорії масової комунікації. У ній учений розмірковує про «публіку» як найвищу форму юрби — інертної й легковірної маси, недовговічної та залежної від свого вождя.

Публіка теж залежна, однак уже від засобів масової інформації, які послідовно формують її думку, об’єднана спільністю суджень (вплинути їй ззовні — за допомогою все тих же ЗМІ) і тяжіє до новизни. Соціально вона більш замкнена, ніж юрба, і більш терпима до чужої думки. Але достатньо достатньо грамотно маніпулювати її думкою — і публіка знову перетвориться на руйнівну юрбу…