«Обломов» стало загальним іменем, а поняття «обломовщина» ввійшло в ужиток. Людина, яка лежить на дивані й мріє про «ідеальний» світ. Людина, яка нічого не робить, зате будує повітряні замки. Хтось намагається його виправдати й протиставити його тихе з вигляду безглузде життя сучасній діловій метушні. Хтось звинувачує Обломова в лінощах і закликає до дії та досягнень. А хтось жахаючись виявляє в собі його риси.
Як би там не було, Обломов не знає щастя, яке відчувають після трудового дня, не знає обов’язку, до якого кличе любов, і не здатний на жертву заради добра іншого.
Роман об’ємний, і він не лише про проблему лінощів. У ньому розкрито тему кохання й дружби, сімейного щастя та спокою.
До кінця хочеться вірити, що в Обломова є майбутнє, що він підніметься з дивана й почне діяти. Але цього не відбувається. Головний герой схожий на камінь, що лежить, який, яким би дорогоцінним він не був, не може ожити й рушити самостійним шляхом.
Трагізм ситуації змушує ще раз заглянути в своє серце, щоб чесно відповісти собі на запитання: чи не живе в ньому Обломов?