Незнайомець із сусіднього купе

— Хочете мандарин? — запитав мене чоловічий голос позаду.

Я обернулася, але нічого не розгледіла.

— Ні.

— Ну не вередуйте, — весело хмикнув чоловік. — Попереду Новий рік. Його прийнято святкувати феєрверками, шампанським і мандаринами. Тримайте.

Він силоміць упхнув мені в руку щось кругле й шорстке. Я смикнула пальці й упустила мандарин — він покотився кудись. Ми одночасно присіли й у темряві вдарилися лобами.

— Ой!

— Як вас звати? — глибокий голос чоловіка звучав лагідно, а в мене раптом побігли мурашки.

— Неважливо.

— Добре, давайте без імен. Припустімо, ви Марина.

— А ви Мандарин? — знущально протягнула я.

— Можна й так. Марина, хочете мандарин?

— Ви зараз себе мені пропонуєте чи цитрус?

— Так, вибачте, це звучить вульгарно. Чорт!»