Мій бос звернувся до мене з несподіваним проханням: удавати його наречену на ювілеї коханої бабусі, яка спить і тільки й мріє про онука, що нарешті «остепениться» як сім’янин. Скриплячи серцем, я погодилася на цю роль. Але чи не надто ревно він зображає закоханого жениха?