Не її донька

Кожною своєю книжкою Ріа Фрай б’є просто в саме серце, оголюючи людську натуру. Вона абсолютно інакше дивиться на сім’ю, шлюб, материнство й ставить такі запитання, на які страшно відповідати: чи можна не любити свою дитину? яку роль відіграють біологічні батьки в житті своїх дітей? Усі персонажі хочеться підтримувати й бажати їм кращого, адже глибоко в душі ми всі знаємо: ситуації, про які пише Ріа Фрай, не такі вже й далекі від реального життя.

Емма Таунсенд. П’ять років. Сірі очі, каштанове волосся. Безвісти зникла в червні.

Еммі самотньо. Мати постійно причіплюється, а батько, здається, взагалі байдужий до того, що відбувається в родині. Емма ховається в своєму світику тиші й самотності.

Сара Уокер. Успішна підприємиця зі зламаним серцем. Викрадачка.

Сара ніколи не бачила таких чарівних дівчаток, як Емма: крихітну сіроокую принцесу в величезному переповненому аеропорту. Коли Сара зустрічає дівчинку вдруге, вона забирає її з собою — подалі від дому. Хіба це погано — врятувати Емму від аб’юзивної матері?

Емі Таунсенд. Нещасна дружина. Погана мати. Не впевнена, чи хоче вона повертати доньку.

Життя Емі — це низка розчарувань, але найбільша проблема — її нездатність налагодити стосунки з дочкою. А тепер Емма безвісти зникла.