Назву своєю

Він дивився на неї суворо, навіть зло.

— Ти дівственниця?

На мить їй здалося, що в його очах промайнула теплота.

— Ні, — видихнула вона, не бажаючи брехати.

Губи чоловіка одразу ж стиснулися в тонку лінію.

— Тоді що, до чого чорта, ти виносиш мені голову?