Вийшло дурно: вартовий вистрілив на рух — і, привіт. А далі — пекло чи рай. Але з’ясувалося, що мене немає в списках померлих. Виявилося, що я попав — причому попав конкретно. У червень 1941 року. Добре хоч, що я не проґавив із проханням і отримав майже безрозмірне магічне Сховище. Отже всі кинуті склади Радянської армії — мої.