Митар. Поріг серця

Цю книгу легко читати. Варто тільки підійти до її героїв ближче, як оманливий потік їхнього повільного — з першого погляду — життя підхоплює читача й несе від однієї події до іншої. Важче вийти з такого потоку. Читати цю книгу важко. І якщо хтось відважиться стати другом старому воїнові, який за порогом смерті взяв собі особливе служіння — говорити з людьми голосом їхньої совісті… якщо хто зважиться разом із шістнадцятирічним героєм зістрибнути з поїзда на звичайній сибірській полустанції… якщо хто вслухається в очі дівчинки, що просить милостиню в Різдвяну ніч… то не раз доведеться вдаритися об каміння найжорстокіших запитань нашого часу. Але якщо ви залишатиметеся з героями цієї книги до кінця, можливо, й вас її потік винесе до берега радості й болю — болю, якого боязко втратити, і радості, замішаної на смутку.

Дозволено до поширення Видавничою радою Російської Православної Церкви.