До збірки есеїв славетної англійської письменниці Вірджинії Вулф (1882–1941) увійшли короткі аналітичні тексти, написані тією ж насиченою художньою мовою, що й її велика проза. Одні роботи були задумом як брутальна соціальна полеміка, інші більше нагадують літературні нариси, пробники модерністських романів або психологічні етюди. У кожному есеї цієї збірки Вулф проявляє себе чутливою реєстраторкою сучасності, створюючи тексти-миті — важко вловимі начерки, картини й інтуїції нового століття.
Заголовна робота «Мысли о мире во время воздушного налета» була написана в серпні 1940 року для американського симпозіуму про проблеми сучасних жінок. У ній Вулф міркує про те, як патріархальне прагнення владарювати й поневолювати призводить до воєн і диктатур.