— Це означає, що твій батько програв нашу садибу в карти. — А хто виграв?
— Олена від шоку ледве розуміла, що відбувається. — Барон Віктор Ґінцбург. Якщо папір у нього, — жінка запитально глянула на чоловіка. Він увесь цей час мовчки спостерігав за ними й кивнув:
— Так, Наталіє Дмитрівно. Я прийшов заявити свої права на цей дім, княгине.
— Нам просто зараз потрібно його покинути, що в чому є, і піти в заметіль, чи ви все ж дасте нам час зібратися?
— Наталіє Дмитрівно, я ж не звір. Я дам вам три дні на збори. І в мене до вас є пропозиція, — Віктор підняв голову.
— Я залишу цей дім у вашому розпорядженні… за умови виконання одного пункту.
Чоловік замовк, дивлячись на Єлену. Та дивилася то на матір, то на Віктора. Батько скромно мовчав.
— Ви віддасте мені княжну.