У романі «Монахиня» розгортається трагічна історія Сюзанни Симонен, яку силоміць віддали в монастир. Викриття інституту чернецтва переростає в засудження будь-якого насильства над правами людини:
«Дати обітницю бідності — означає зобов’язатися клятвою бути ледарем і злодієм; дати обітницю цнотливості — означає обіцяти Богові постійне порушення наймудрішого й наймогутнішого з його законів; дати обітницю покори — означає відмовитися від невідчужуваного права людини — свободи».
«Людину створено для суспільства».
«Помістіть людину в глибокий ліс — і вона перетвориться на дику тварину».
Та монастир гірший за глибокий ліс, бо з ним пов’язана уява про рабство. Свою героїню автор наділяє аналітичним розумом, душевною стійкістю, цілісністю характеру. І вона бунтує проти тиранії статуту, деспотизму настоятельок, проти всіх форм приниження людської гідності — і проти того, що відбувається за стінами монастиря.