Тріумфом таланту письменника Данила Граніна є роман, у якому Велика Вітчизняна війна показана з вивороту — не з погляду генералів і маршалів, що спокійно відправляли цілі армії в пекло й м’ясорубку, а зсередини — з траншей і окопів.
На тлі тягот, жахів та непривабливості війни автор дає можливість виговоритися простому лейтенанту — одному з тих, кому ми зобов’язані перемогою. Тому, про чиї смерті офіційні зведення Інформбюро повідомляли як про «незначні втрати в боях місцевого значення». Тим, хто навряд чи обрав би собі таку долю, якби була на те їхня власна воля.
Цей роман ні в якому разі не є автобіографічним, хоча зрозуміти, ким насправді приходяться один одному автор книги й лейтенант Д., не так уже й складно. Та попри це на сторінках роману живуть дві різні люди — кожен своїм життям: один — молодий, імпульсивний, зухвалий, романтичний; а другий — мудрий, який знає ціну життю й навчився протистояти обставинам. І в кожного з них — своя правда.