Коли я пишу свої книги, я прислухаюся й принюхуюся, наче стара відьма, щоб знайти сліди історії в сторінках — у тому віковому глухому лісі. Ці сліди лишає для мене сама робота: ніби жива, вона непомітно веде мене за собою, даючи змогу проникнути в глибину основної дії. І навіть уже перебуваючи там — прямо в середині історії — я ще навіть не здогадуюся, чим же все закінчиться… Кати Беяз