Маленький дикун

«Я збираюся написати дуже незвичайну історію, з чим читач цілком погодиться, щойно прочитає цю книгу. Існує ціла низка оповідей про дорослих людей, яких покинули на безлюдних островах, і всі вони читаються з великим інтересом. Але мені здається, що я представляю перший приклад хлопчика, покинутого на безлюдному острові. Проте все це справді сталося зі мною — і я розповідатиму не що інше, як власну свою історію. Перші туманні спогади мого дитинства переносять мене на цей острів і викликають в пам’яті образ людини, з якою я часто гуляв берегом моря. У багатьох місцях доводилося дертися з великим трудом по скелях, і мій супутник повинен був тягти мене через небезпечні місця. Він був дуже грубий і неласкав зі мною, що може здатися трохи дивним, бо я був його єдиним товаришем на цьому острові. Але загалом він був мрачний, похмурий і грубий за характером. Йому часто доводилося сидіти цілими годинами мовчки, десь притулившись у кутку нашої хатини. Інколи він цілими днями дивився на море, ніби чекав чогось — чого саме, я тоді не знав. Коли я питав його про це, він не відповідав, а якщо він був поблизу від мене, то я зазвичай отримував ляпас…»