Любов володаря (1968) — «фреска, що запечатлила вічне пригодування чоловіка й жінки» (смертельне кохання, як у Трістана та Ізольди) — зображує події 1936 року, що відбуваються в Женеві часів Ліги Націй. Солаль, єврейський дипломат, оточений докучливими східними родичами, завойовує серце Аріани — нової мадам Боварі, дружини дрібнуватого бельгійського чиновника.
Ця книга сходить до «Пісні пісень» (закохане тіло, Старий Заповіт) і до «Тисячі й однієї ночі» (повна свобода оповіді), але також і до «Диктатора» Чапліна та його пана Верду (людина-маріонетка, «єврейський» погляд на соціальну плутанину). «Любов володаря» — всеосяжна й унікальна книга — справедливо порівнюється з «Пошуками втраченого часу», з «Уліссом», з «Лолітою». Це неймовірний, пристрасний, цілком неповторний роман про кохання, написаний французькою в ХХ столітті. Ні до, ні після Коена ніхто так не писав про людські взаємини.
У 2012 році за цим романом вийшов фільм із російською фотомоделлю Наталією Водяновою в головній ролі.