— Купи, не пошкодуєш.
— умовляла мене дивного виду продавчиня придбати в неї ловця снів.
— Тебе ж переслідують кошмари? Держи, дитино. Він тобі допоможе. Тільки солодкі сни бачиш.
Жінка просто насідала на мене:
— Та не потрібен він мені. Я в це всю цю нісенітницю не вірю.
Я відбивалася як тільки могла.
— дарма, — пожурила мене продавчиня.
— Хочеш схуднути?
— Хочу.
Я випалила, не встигнувши подумати.
— Тоді бери разом із блокнотом.
Продавчиня вмить сунула мені в руки блокнот із ловцем у найнахабніший спосіб.
— Записуй, що хочеш побачити, і сни збудуться.
О, краще б я в той магазин і не заходила, продовжуючи жити в неведенні про таємниці своєї родини.