У рецензії на чергову книгу про життя і творчість М. Ю. Лермонтова Олександр Блок, наче співчуваючи сучасним і майбутнім біографам, пожаліпся: «Немає ґрунту для дослідження Лермонтова — біографія вбогенька. Залишається лише вгадувати Лермонтова». Та попри все «ґрунт» для розуміння поета все-таки є — це його вірші. Навряд чи в вітчизняній літературі знайдеться ще один такий письменник, чия творчість — геніальні вірші, поеми, драма й проза — так повно й глибоко відображала б його життєві обставини та становлення особистості. Творча спадщина Михайла Юрійовича Лермонтова свідчить про нього як про людину більш повну й проникливу, ніж спогади сучасників, і, без сумніву, є найкращим вихідним матеріалом для того «вгадування», про яке мріяв А. Блок. Автор нової книги про Лермонтова, осмислюючи долю поета максимально детально, насамперед аналізує його твори (зокрема й недосконалі, ранні роботи), використовує найбільш яскраві та авторитетні праці дослідників минулого, а також філософів і письменників Срібного віку, чия думка про М. Ю. Лермонтова невідома широкому читачеві, погоджується з ними та полемізує. Лермонтов прочитаний глибоко й по-новому — що й стається в тих випадках, коли поет (Валерій Михайлов — автор понад двадцять книг віршів і прози) пише про поета.