Лекція «Курс. Заняття 3. Як впоратися з травмою прив'язаності?»

Дитячі травми — дуже сильні. У результаті якоїсь травмувальної події (або кількох) дитина приймає негативне рішення про те, як ставитися до свого життя. Це призводить до надмірного напруження й неадекватної поведінки. Від криміналу та невміння будувати близькі стосунки, від залежностей різного роду — до спалахів гніву з незначних приводів.

Травми прив’язаності — це особливі, специфічні травми, і в цьому сенсі діти особливо вразливі. Вони особливо потребують стосунків прив’язаності. Ми самі знаємо, будучи дорослими: ніхто не може зачепити й образити нас так, як близькі люди, батьки.

Залежність — уразливість: це зворотний бік любові й довіри, які ми відчували в житті з батьками. І нам може бути 30, 40, 50 років, ми можемо бути успішними людьми, але наші дитячі травми залишаються з нами, і ми знаємо, що саме мама чи тато можуть вивести нас із себе як ніхто інший.

Ця тема не вкладається в одну зустріч. Людмила Петрановська вважає, що з дитячими травмами треба працювати ретельно, тож ми вирішили зробити три зустрічі, після яких ми зрозуміємо: як розібратися в ситуації та спробувати виправити негативний сценарій; як відновлюватися після травм; і як у майбутньому не допускати травмувальних ситуацій у стосунках.