Василісі, третій доньці князя Радковського-Кевича, не дісталося ні краси й сили старшої сестри, ні розуму середньої. З усього спадку роду вона отримала дивну зовнішність прабабусі-степ’янки, любов до коней, уміння готувати та прокляття, яке зруйнувало будь-яку надію на шлюб. І що лишається старій діві, окрім як зовсім відійти від світу, якщо не на край світу, то майже?
Добре, що на кримському узбережжі залишився від тітоньки старий дім, де Василіса колись була щасливою, — стайні та сімейні таємниці, які доведеться розгадати, адже минуле інколи значно ближче, ніж здається.