«Я рвонув на звук, ламаючи кущі й пригинаючись від колючих смерекових гілок. Федя задихався позаду, безнадійно відстаючи. Чорт! Знову пістолет не зі мною. Хотів повернутися й забрати у нього службовий ПМ, але передумав — кожна секунда дорога. Усе! З завтрашнього дня точно за нього візьмуся. Буде в мене на шкільному стадіоні бігати колами…»