Хто сміється останнім

У 1898 році в журналі Касселс (Cassell’s Magazine) Ернест Хорнунг публікує свою першу розповідь про злодія-ломбарда вікторіанської доби на ім’я Раффлз. Журнал розлетівся миттєво. Хорнунг буквально прокинувся знаменитим. Протягом усього життя історії про Раффлза не відпускали автора.

Літературні критики високо оцінювали розповіді Хорнунга, відзначаючи високий літературний стиль і надзвичайну винахідливість сюжетів. Ймовірно, надзвичайну популярність цьому героєві забезпечили його анти-чесноти, початок століття й завершення вікторіанської епохи, що супроводжувалося невдоволенням внутрішньою та зовнішньою політикою. А злодій став першим антигероєм, який давав розрядку накопиченому невдоволенню.

Іншою можливою причиною популярності Раффлза та його помічника Гаррі Мендерса на прізвисько Банни (Кролик) стало карикатурне подібність до Шерлока Холмса та доктора Ватсона (у спогадах відомо, що Конан Дойль не просто схвалював, а й заохочував пародійне дітище свого родича). Оповідання Хорнунга були настільки популярні, що ім’я Раффлз стало загальним, а образ злодія з манерами джентльмена — одним із основних образів, які залишилися від вікторіанської епохи.