Російський цирк на Фонтанці, який закрили на ремонт. Молодий художник — випускник петербурзької «Мухи», долею закинутий у цей цирк на посаду завгоспа. Іронічна, водночас трагічна оповідь про переплетення двох часів і двох реальностей. Три рази, як у казці, герой роману потрапляє в світ знаменитого арт-кафе «Бродячий собака», де колись збиралися поети й художники Срібного століття. Випиває з Бенедиктом (Лифшицем), бере книги в Осипа (Мандельштама), кланяється Миколі (Гумільовим)… Це було в минулому. А в теперішньому… «Епідемія. Фактично мор. Грип, схожий на іспанку. Ті, хто знає, в Мережі радять: поки не пізно, йдіть пішки. У влади просто не вистачить ні військових, ні поліції, щоб тримати кордон навколо всього міста». Або це теперішнє — теж не теперішнє?