У ломбарді «Котяче око» приймають під заставу старий непотріб. Клієнти з великим задоволенням приносять сюди стоптані тапочки, облуплені ножиці або зламані фотоапарати. Вони не знають, що разом із цими речами віддають свої спогади—добрі, світлі, найважливіші. Для чого суворій господині ломбарду чужі спогади? І що станеться, якщо в «Котяче око» прийде людина, яка захоче викупити свою заставу назад?..