Короткі гудки. Ангел-охоронець

Жили-були Валентин і Валентина. Валя й Валік. Спочатку вони жили в різних місцях: Валентина — у Києві, а Валік — в Одесі. Потім вони вступили до Московського університету на фізтех або физмех — загалом, щось складне й недоступне гуманітаріям. Але Валя й Валік — природжені технарі. Вони не розуміли: навіщо кувиркатись у словах, коли є цифри.
Цифри — це шифр всесвіту. Цифри — це база. А слова — надбудова. Спосіб спілкування, не більше того.
Перший раз вони побачили одне одного в університетській їдальні. Валентин сидів за столиком і їв сосиски з хлібом і гірчицею, а Валентина стояла в черзі до буфетниці й виснажувалася від голоду.
Валік подивився на Валентину, і в нього враз вирвалося передчуття: «Ось на ній я й одружуся». Звідки береться передчуття? Може, все життя вже розписане в книзі доль і людині дано заглянути на кілька сторінок уперед…
«Ось на ній я й одружуся», — вирішив Валік, ковтаючи сосиску. Звідки взялася така самовпевненість — незрозуміло. Валік — американський страхіт…