У 1926 році герцог Йоркський, який страждав на заїкання з дитинства, звернувся по допомогу до логопеда-самоука, емігранта з Австралії на ім’я Лайонел Лог. Це був відчайдушний крок: на боротьбу з цим фізичним недоліком було витрачено багато сил, із залученням найкращих спеціалістів того часу — безрезультатно, і кожний публічний виступ герцога ставав мукою і для слухачів, і для самого оратора. Перший раз переступаючи поріг скромної приймальні Лога, королівський син не міг уявити, що за десять років стане монархом — головне право престолонаслідування належало його старшому братові Девіду, але особисте щастя для нього виявилося важливішим за обов’язок.
Лайонел Лог, якого медичні світила вважали самозванцем і шарлатаном, зумів досягти успіху, тоді як іншим довелося визнати свою безпорадність. Він виробив власний метод лікування й залишався поруч зі своїм знаним пацієнтом упродовж багатьох років — під час важких випробувань для країни й усієї Європи. Зійшовши на трон напередодні Другої світової війни, Георг VI згуртував британців у боротьбі з нацизмом і став справжнім лідером. У всі роки правління — від коронаційної промови в 1937 році до останнього різдвяного звернення до нації та народів Британської імперії в грудні 1951 року — король говорив зі своїм народом. І говорив завдяки тому, що на його шляху трапився «простий чоловік із колоній» — Лайонел Лог.
Автори цієї документальної книги, заснованої на листах, щоденниках, спогадах та медичних записах, — Марк Лог, онук австралійського логопеда та зберігач його архіву, і Пітер Конраді, письменник і журналіст, співробітник редакції газети Sunday Times.