Жуйка, яку я надував увесь цей час, лопається з гучним звуком. Так я привертаю увагу містера Уорена, і коли він, впізнавши мене теж — на обличчі майорить ціла гама емоцій, — підходить і простягає руку долонею вгору. На верхніх рядах хихикають. — Виплюньте, — вимагає він, і мені нічого не лишається, як дістати жуйку за щоку та покласти її в його долоню. — Радий вітати вас на першому занятті цього року з мого предмету, — каже він, дивлячись на мене. — Буде боляче, але вам сподобається. Містить нецензурну лайку.