Книга мандрів
14 год. 15 хв.
Опис
Автор усюдисущих «гариків», навпаки, надзвичайно товаришує з нецензурною лексикою, і навряд чи варто давати читати цю книжечку дітям до шістнадцяти — хоч ці слова їм і добре знайомі з суворого повсякденного життя. Ігор Губерман трохи кокетує, помістивши на задній обкладинці тираду: «Ці сухі й маловиразні мемуари варто читати лише тим, кому цікавий сам автор з його суто левантійською розслабленістю погляду й думки...»
Мені якраз сам автор не дуже цікавий, але книжка все одно вдалася. Нерівна — то галопом, то риссю, — зі стрибками від дитячих спогадів через непристойні примовки до важких, досить в’язких роздумів про тяжку єврейську долю. А потім раптом із філософських хащів висовується енергійне російське слово з трьох літер і все, що з ним зазвичай асоціюється. І знову читачеві весело й безтурботно! Ігор Губерман у ході оповіді багато їздить на гастролі та у відрядження, виступає перед різношерстою публікою і отримує записки різного змісту.
П’є багато горілки, віскі й коньяку, спілкується з різними цікавими співрозмовниками, раз у раз недобрим словом згадує радянську владу, що запроторила його на п’ять років у табори, тепло згадує жінок, з якими коли-небудь ділив (або намагався поділити) ложе, родичів і дітлахів.
Їдким пером таврує антисеміта, але не щадить і своїх одноплемінників із коліна Ізраїлевого. Останнім від нього, мабуть, дістається навіть більше, ніж антисемітам — Губерман у цьому плані безжальний до всіляких мерзенних персонажів.
Подекуди зла, подекуди нерівна книжка, але природна чарівність автора і його грішний гострий язик витягують мемуари на належну планку. Продаватися вона, найімовірніше, буде дуже добре — тим більше що письменник Губерман регулярно підкреслює, наскільки його «гарики» улюблені — від Москви до самих околиць.
Мені якраз сам автор не дуже цікавий, але книжка все одно вдалася. Нерівна — то галопом, то риссю, — зі стрибками від дитячих спогадів через непристойні примовки до важких, досить в’язких роздумів про тяжку єврейську долю. А потім раптом із філософських хащів висовується енергійне російське слово з трьох літер і все, що з ним зазвичай асоціюється. І знову читачеві весело й безтурботно! Ігор Губерман у ході оповіді багато їздить на гастролі та у відрядження, виступає перед різношерстою публікою і отримує записки різного змісту.
П’є багато горілки, віскі й коньяку, спілкується з різними цікавими співрозмовниками, раз у раз недобрим словом згадує радянську владу, що запроторила його на п’ять років у табори, тепло згадує жінок, з якими коли-небудь ділив (або намагався поділити) ложе, родичів і дітлахів.
Їдким пером таврує антисеміта, але не щадить і своїх одноплемінників із коліна Ізраїлевого. Останнім від нього, мабуть, дістається навіть більше, ніж антисемітам — Губерман у цьому плані безжальний до всіляких мерзенних персонажів.
Подекуди зла, подекуди нерівна книжка, але природна чарівність автора і його грішний гострий язик витягують мемуари на належну планку. Продаватися вона, найімовірніше, буде дуже добре — тим більше що письменник Губерман регулярно підкреслює, наскільки його «гарики» улюблені — від Москви до самих околиць.
100%
12:26
01
12:46
02
14:12
03
14:32
04
13:46
05
17:16
06
16:08
07
14:44
08
17:07
09
13:45
10
15:12
11
14:34
12
15:31
13
11:03
14
15:51
15
19:12
16
10:18
17
18:00
18
14:05
19
15:47
20
20:03
21
06:36
22
15:19
23
17:52
24
13:56
25
16:37
26
15:25
27
17:43
28
15:08
29
17:57
30
18:02
31
16:07
32
14:00
33
17:05
34
16:32
35
16:08
36
16:41
37
13:10
38
18:13
39
17:43
40
15:40
41
18:12
42
16:59
43
17:32
44
17:09
45
13:57
46
18:17
47
15:51
48
17:39
49
17:16
50
17:07
51
18:05
52
15:20
53
20:04
54
