Свій клейкий папірець — стільки ж думок, скільки їх є, а якщо не більше — обіцянки думок, їхні зародки й зав’язі — Михайло Епштейн упорядкував за алфавітом, надавши книзі вигляду невеликої енциклопедії. Енциклопедії, яка заздалегідь “розмикається” — будь-яка з її алфавітних рубрик може майже нескінченно дописуватися, тематичні межі не поставлено, а отже вона й не всебічна — а тому неповна: завдання охопити бодай якесь мислиме «все» стає ще менш здійсненним. А значить — може досягатися нескінченно.
І все це — дуже по-епштейновськи.