Я не просив міняти моє життя. І вже точно не хотів помирати. Але так склалося — і тепер я в світі з яскравим східним колоритом. З одного боку, наче все вдало влаштувався. Я опинився в тілі ровесника в домі відомого клану. Поруч гарні дівчата з котячими вушками. Їжа й тепле ліжко — усе як на замовлення. Але з іншого боку, з гір постійно вибираються кровожерливі мору. Оборотні й примари тільки й мріють когось з’їсти. Та й сусідні клані нас особливо не люблять. До того ж велич роду Іто повільно згасає. Що мені залишалося робити? Сидіти склавши руки й спостерігати збоку? Ні. Боги не дарма подарували мені лунний меч. І тепер ніякі твари не зможуть мене зупинити. Я поверну клану колишню велич!