Ігор Самойлович Лисевич (26 травня 1932 — 27 січня 2000)
Закінчив МДІМО в 1955 році, аспірант Інституту східних мов при МДУ в 1961. З 1961 працював в Інституті сходознавства АН СРСР (РАН), де був завідувачем сектору порівняльного релігієзнавства. Був головним науковим співробітником Інституту світової літератури ім. О. М. Горького РАН, членом Міжнародної Академії інформатизації.
Докторська дисертація — «Літературна думка Китаю на межі давнини і середньовіччя» (1979). Досліджуючи проблему культурних взаємозв’язків, Ігор Самойлович заперечує уявлення про ізольованість центрів давньої цивілізації. У працях Лисевича аналізуються китайська традиційна модель світу, її елементи (дао, де, ци, усин) і їх роль у становленні літературної думки Китаю.
Перевів і дослідив основний даосський канон, «Книгу Пути і Благодаті» («Даодецзин»), відзначивши її містичний, медитативний аспект, паралелі з рядом давніх езотеричних учень. Брав участь у розробці гіпотези про космічний палеоконтакт. На низці міжнародних конференцій з проблеми SETI говорив про небезпеку контакту з гіпотетичним «оземним розумом».
Зміст
Лао-Цзи
Даосизм
Магія даосизму
Конфуціанство
Про буддизм
Ідея реінкарнації
Конфуцій
Китайська міфологія
Про переклади
Книга Перемін
Розповіді про чудеса в китайській літературі
Китайський сюжет. Дін Лін
Лі Бо і Ду Фу
Про музику
Цинь Шихуан
Про медицину
Про філософію
Життя Ван Мана
Польотна ластівка