Коли батьки п’ятнадцятирічних Дела й Бернера — пристойні та скромні люди — раптом вирішують пограбувати банк, життя підлітків повністю перевертається. Відтепер не лише все піде в них інакше — вони самі стануть іншими. Дел, уроджений спостерігач, розглядає те, що відбувається з ним і навколо нього, з цікавістю вченого, намагаючись збагнути сутність і перебіг життя, але його вироби захоплюють, затягують, кидають у повний хаос із подій і «неподій». Пограбування банку, три вбивства, самотнє життя на преріях, зустріч із дивними й небезпечними людьми, ніби явленими прямо з романів Достоєвського — зовсім не цього чекав п’ятнадцятирічний хлопчак напередодні звичайного шкільного року. Але замість школи — подорож до Канади, містичної й неможливої країни, такої звичної й такої іншої, у місце, що стоїть на межі всього: сну й яви, реального та ірреального, буденного й неймовірного.
«Канада» — це стан душі, внутрішня втеча. По який би бік межі людина не опинилася, вона лишається тим, ким була. Людина не змінюється, бо не вона керує долею — доля керує нею. Роман Річарда Форда настільки емоційно захоплює, що складно уявити щось досконаліше. Форд по суті дав назву тому, що досі не мало назви — стану душі: Канаді.
Романи великих ідей — рідкісний птах у сучасній літературі, а «Канада» ще й сповнена заворожливо прекрасних описів, вражаючих думок, іронічних діалогів і тонких душевних перебудов.