Фет, без сумніву, один із найвидатніших російських поетів. Істинну, незгасну красу він знаходив у природі, в мистецтві й, звісно ж, у коханні. У своїй поезії він прагнув якомога далі відійти від дійсності, зануритися в споглядання вічної краси, не причетної до суєти, тривог і гіркоти щоденності. Поетична пам’ять Фета не знала меж, тож він міг і на схилі літ писати вірші про перше кохання — ніби він досі перебуває під враженням від нещодавнього побачення.