— Я думав, ти вище за всі ці з’ясування стосунків, — чоловік складає руки на грудях. — А я думала, що мій чоловік вище за зраду.
— Та кинь, — махає втомлено. — Ти з самого початку знала, що наш шлюб не буде заснований на коханні.
— Що ти робиш взагалі, Карим? — сльози підступають.
— Ася, ти ще маленька й не розумієш, що в мене є свої потреби.
— Пропонуєш залишити все як є?
Карим киває.
— І що, ти так і будеш після роботи навідуватися до неї? А народжувати ми будемо по черзі? Або народжувати буде вона, а ми всім будемо казати, що це наш малюк?
Карим кривиться, ніби я дала йому ляпаса.
— Ні, Ася. Народжувати мені будеш тільки ти.