— «Коли ти розлучишся й викинеш її за поріг?»
— «Як тільки вона народить сина, кохана».
— «Ти ж не хочеш, щоб ми залишилися без дитини?» Я чула голос чоловіка Гора та його зведеної сестри Офелії крізь забуття. Чергові сутички виявилися болісними, і я розгубилася в просторі. Прийшла до тями від солодкого крику новонародженого.
— «У вас спадкоємець, лорде. Чистокровний дракон».
— «Я його заберу!» — верещала Офелія.
— «Мій малюк!» — простогнала я й потягнулася руками, але була слабка, а між стегнами тягнуло. Я встигла побачити лише край пеленки, коли вона забирала згорток геть.
Повитуха не поспішала мені допомогти.
— «Що робити з леді, лорде? У неї відкрилася кровотеча».
Він глянув на мене з презирством, з яким раніше дивився лише на прислугу.
— «Вона зробила свою справу. Дайте їй десять золотих монет і викиньте її за ворота.»