ЗРАДА. Червона лінія
3 год. 48 хв.
Я ледь встигаю провернути ключ, як двері відчиняються, ніби Стас стояв і чекав на моє повернення. У душі несподівано щось дряпає слабка надія… а раптом мені просто примарилося? І він із Мариною — це все лише дурна витівка моєї уяви: коктейль фантазії з вишенькою дурості!
“—Я так хвилювався!” — чоловік поривчасто обіймає мене, притискаючи до себе своїми теплими й уже зовсім недоречними обіймами.
“—Де ти була? Твій телефон був недоступний. Я майже з’їхав із глузду!”
Егор, що стояв за моєю спиною й до цього моменту мовчав, саркастично усміхається.
“—А це хто?” — дивується Стас.
“—Так це з ним ти була весь цей час?”
“—Так,” — випалюю я ще до того, як мій розум починає волати, що це ой як неправильно. Я відкидаюся спиною на міцну груди Егора, який тут же дає волю рукам і міцно притискає мене до себе.
“—Він мій… коханець.”
“—Я так хвилювався!” — чоловік поривчасто обіймає мене, притискаючи до себе своїми теплими й уже зовсім недоречними обіймами.
“—Де ти була? Твій телефон був недоступний. Я майже з’їхав із глузду!”
Егор, що стояв за моєю спиною й до цього моменту мовчав, саркастично усміхається.
“—А це хто?” — дивується Стас.
“—Так це з ним ти була весь цей час?”
“—Так,” — випалюю я ще до того, як мій розум починає волати, що це ой як неправильно. Я відкидаюся спиною на міцну груди Егора, який тут же дає волю рукам і міцно притискає мене до себе.
“—Він мій… коханець.”
