Не народжуйся вродливою — не в красі щастя, з лиця воду не пий… Схоже, що всі ці слова вигадані спеціально, щоб утішати некрасивих. Можна повторювати це як мантру щодня, можна вивчити напам’ять — та користі мало. Цей світ відкритий лише для красунь. Принаймні саме так вірила головна героїня повісті — Діта Синицина. Бог не дав їй привабливої зовнішності, зате нагородив надзвичайним розумом. Її й називали: «дівчина з добрими мізками». І вона вирішила використати їх на всі сто, щоб отримати те, що іншим дається лише за щастя володіти миловидною мордочкою. Вона розробляла такі складні й хитромудрі схеми для досягнення своїх цілей, що заздрила б будь-якому, навіть найталановитішому стратегу. Але лихо в тому, що в будь-якому, навіть найретельніше продуманому плані, обов’язково знайдуться слабкі місця — і тоді шанси на успіх цієї справи стають мінімальними.