На околиці села стоїть будинок — старий, змарнілий, майже розвалений. І всі його оминають боком, наче бояться чогось. Та й справді, за верству від тієї вбогенької хатини віє чимось тоскним і гірким, як буває, коли на цьому місці сталося багато людського горя… Дрібкий каркас хатини знизу доверху оброслився сільськими чутками. А я, проходячи повз неї ввечері не раз, все ставлю собі одне й те саме питання, дивлячись у сліпі чорні проломи в віконних рамах — що ж тут було насправді?..